5 інді-авторів — 6 книг — 15 запитань про самвидав і не тільки
- Василиса Сніцаренко
- 3 вер. 2025 р.
- Читати 11 хв
5 інді-авторів — 6 книг — 15 запитань про самвидав і не тільки
І відразу невеличкий спойлер: я зловила справжній кайф, коли сіла писати цей блог-пост! Неочікувано навіть для себе. Хоча я й сама інді-авторка, читати про досвід колег виявилося захопливо й надихаюче.
А тепер людський вступ.
Я знала, що самвидав за кордоном активно розвивається. А що ж в Україні? Коли торік починала свій шлях, мені здавалося, що незалежних письменників у нас — лічені одиниці. А тепер я знайома вже з багатьма, встигла прочитати десяток їхніх книг і більшість із них справді круті! ❤️
Тож я вирішила: а чому б не зібрати інді-авторів разом і не потеревенити про те, про се? Власне, так і народився цей проєкт. Перед вами — перший пост-інтерв’ю з незалежними письменниками. Сподіваюся, далеко не останній 😅
Але перш ніж перейти до розмови, пропоную познайомитися з самими авторами та їхніми історіями ближче. Можливо, хтось із них одразу вкраде ваше серденько.
🖋 Андрій Даньків, «Пекельний щоденник», «Здається, дощ»
«Пекельний щоденник» — про що? Якщо коротко, герої опиняються в пеклі та шукають з нього вихід.
Тропи/теми:
Пошуки сенсу
Безглуздість і абсурд
страждання і муки в пеклі
персоналізоване пекло для кожного героя
Пошук виходу і відчай
Книжка про пошук сенсу, яка з'являється під час жорстокої екзистенційної війни проти нашого існування. Книжка, яка почалась випадково й спонтанно з кави й погляду в вікно у 2015 році. Книжка, над якою я прокрастинував більше часу, ніж писав. Книжка, яку я одного літа з похмілля читав вголос для одеських котів. Книжка, в якій Ґодо таки прийшов. Книжка, в якій «темряви більшає, але світла не меншає».
«Здається, дощ» — це роман-лист. Ось так сідаєш і довго-довго пишеш про все, що думаєш. Про щось важливе для себе. Про когось важливого. І ти знаєш, що усе-усе буде прочитано до останнього слова. Знаєш, що ці слова нікуди не зникнуть.
Тропи/теми:
Відвертість автора
Спостерігання за народженням роману
Довгий лист до того, хто прочитає
Очікування, що щось станеться
Поетична проза
Дізнатися більше про автора і замовити книги:
🖋 Дінара Калініченко, «Чай із кропивою»
«Чай із кропивою» — про що?
Історія розгортається у маленькому норвезькому містечку, де живуть дві сестри, народжені в змішаній норвежсько-єгипетській родині. Дівчата рано втратили матір, тож змушені самотужки шукати баланс між єгипетською та норвезькою культурами, та прокладати свій шлях у житті. Ця подорож особливо нелегко дається молодшій сестрі, Марі, яка намагається знайти себе, бореться зі своїми внутрішніми конфліктами і демонами.
Важливо! В книзі порушуються триґерні теми, такі, як депресія, емоційні кризи та самопошкодження. Будь ласка, зважайте на це, перш ніж читати.
Тропи/теми:
Дорослішання
Ментальне здоров’я
Дружба і сестринство
Сплав двох культур
Дрібка скандинавської магії
Втрата та переосмислення себе
Дізнатися більше про авторку і замовити книгу:
🖋 Лілія Кухарець, «Звичайна»
«Звичайна» — про що?
Лета — абсолютно звичайна мешканка постапокаліптичного світу — ні талантів, ні бажань. Та доля дарує їй феєричне викрадення мутантом, аби дівчина могла змінити життя, прийняти себе і потрапити у вихор кохання.
Тропи/теми:
Постапокаліптичний ромком
Героїня мимоволі
Вимушена близькість
Повільне горіння
Буркотунка і сонечко
Бойова пара
Дізнатися більше про авторку і замовити книгу:
🖋 Rene Wanderlin, «У МАРЕві: обирай те, що не зруйнує тебе»
«У МАРЕві: обирай те, що не зруйнує тебе» — про що?
Ця книга про зустріч двох світів, про єднання людини й істоти, про буденне та духовне, про явне й таємне, про внутрішній пошук. Ця книга — процес, шлях до становлення головної ідеї світу. Книга про наслідок таємних бажань, вчинків, спокуси.
Тропи/теми:
Пошук своєї істинної сутності
Внутрішня боротьба і самопізнання
Таємні бажання і вибір, що врятує чи зруйнує
Зустріч двох світів і міфологічні істоти
Дорослішання
Таємна організація
Нереальне вбивство і викрадення душі
Події в маленькому містечку
Вбивство Інших
Детектив в пошуку істини
Незвичайна героїня
Прокляття
Дізнатися більше про авторку і замовити книгу:
🖋 Frankie Speaking, «Скелет у шафі»
«Скелет у шафі» — про що?
Минуле не відпускає Натаніеля — навіть через вісім років після смерті мами він чує шепіт у голові й намагається втекти від себе. Та цього літа спокій обернеться на випробування: небезпека загрожує його молодшому братові, нова сусідка руйнує звичні межі, а голоси з темряви виявляються реальнішими, ніж здавалось. Час спливає, і щоб урятувати найдорожчих, Нейт мусить зіткнутися не лише з ворогом зовні, а й із власними страхами.
Теми/тропи:
Young adult
Дорослішання
Перше кохання та закляті друзі
Буркотун і сонечко
Чудовиська в голові й не тільки
Страхи та містика
Маленьке містечко, книгарня, кладовище і ліс
Рослинки, мотоцикл і котисько
Дізнатися більше про авторку і замовити книгу:
Тепер, коли ви трохи познайомилися з авторами і їхніми книгами, го до найцікавішого.
15 запитань до інді-авторів
1. Чому самвидав?
Андрій: Бо ви можете самі видати книжку. Видавці — це посередники між вами й друкарнею, нічого не роблять і беруть за це гроші. Ви все можете зробити самі.
Дінара: Бо я довго чекала на відповідь від видавництв, понад рік.
Лілія: Ні, не буде натхненної розповіді про бажання пізнати цей світ з нуля. Мені відмовили видавництва. А історія надто класна для того, щоб сховати в шухляду.
Rene: Одразу вирішила, що буде самвидав. Хотіла, щоб перша книга залишилася такою, як є, і ніхто не робив ніяких правок щодо сюжету, сцен, героїв тощо. Кожне речення моєї книги написане не просто так — вони всі важливі, тому була мінімальна редактура і все.
Frankie: Була мрія — написати й видати книгу. Не хотілося чекати декілька місяців відповіді від видавництв і висіти в повітрі через незнання. Тим паче зараз ти можеш просто не дожити 😅 Про самвидав дізналася багато завдяки роботі, тому вирішила діяти.
2. Що найскладніше для тебе у самвидаві?
Андрій: Продаж, адже без своєї аудиторії це робити дуже складно. Треба бути гіперактивним, а моя внутрішня тварина лінивець: хочу їсти солодощі та нічого не робити.
Дінара: Гроші. І утримати самооцінку на місці.
Лілія: Верстка, редактура та вибір арту на обкладинку — чиста насолода. А ось маркетинг без знань — то найбільший казан у пеклі. Виснажлива робота 24/7, часто без результату.
Rene: Найскладніше — це просувати себе самостійно, коли пробуєш різні варіанти постів, стукаєш у різні двері, а здається, що результат дуже мінімальний або й зовсім його немає. У цьому випадку, звісно, краще видаватися через видавництво, особливо якщо це перша книга і тебе ніхто не знає.
Frankie: Маркетинг. Не вигоріти, балансуючи між full-time роботою і письменницькими штуками.
3. Як щодо бюджету? Дорожче чи дешевше, ніж очікувалося?
Андрій: Якщо 100-300 примірників, то сума підйомна.
Дінара: Перш ніж податися у самвидав, я моніторила ціни. Також поговорила з авторкою, яка вже видала книгу в тому видавництві, яке я розглядала, тому мої очікування і реальність співпали.
Лілія: Перший наклад у 100 примірників обійшовся у 40 000 грн. Це база: редактура, коректура, верстка, обкладинка від художниці, тверда обкладинка, папір крем. Без суперобкладинки, тиснення та кольорового зрізу 🥲
Rene: Про книжкову індустрію до того, як написала книгу, зовсім нічого не знала: ні процесів підготовки рукопису, ні цін. Тому вийшло, як вийшло. Ніяких очікувань — ніяких розчарувань.
Frankie: Перший наклад 100 примірників з урахуванням усіх процесів обійшовся до 45 тисяч.
4. Який найбільший міф про самвидав хотілося б розвінчати?
Андрій: Низька якість, нецікавий автор. Самвидав може бути цікавіший за те, що виходить у видавництвах, бо вони прагнуть отримати прибуток, видають те, що буде продаватись. Автор самвидаву — як алхімік у власному царстві слів.
Дінара: «Самвидав — це неякісне гімно, яке не захотіли видавати “нормальні” видавці» Ось такий міт 😁 Самвидав буває якісний та неякісний, так само і книги, видані традиційним способом, бувають якісні та неякісні.
Лілія: Побутує думка, що самвидавні книги мають дуже низький рівень. Брехня та упередження. Це автентика, це душа, це якість, бо за будь-яку прикрість відповідальний не хтось там, а сам автор.
Rene: «Якщо ти автор самвидаву — ти не справжній письменник, бо тебе не друкувало видавництво!» Дуже багато відомих тепер авторів отримували десятки відмов, багато авторів стали відомими через вихід на Amazon Self-Publishing, а зараз видавництва їх самостійно шукають, і книгарні масово продають примірники.
Frankie: «Люди завжди йдуть у самвидав, бо відмовили видавництва». Ніт, для когось це свідомий вибір, бо хочеться все зробити по-своєму і не чекати.
5. Розкажи більше про свою книжкову обкладинку.
Андрій: До «Здається, дощ» обкладинку малювала дизайнерка Настя Горова, я не говорив, що і як робити, свобода творчості, з кількох варіантів вибрав один. А до «Пекельного щоденника» обкладинку малювала художниця Ілона Сільваші (дочка Тіберія Сільваші, а він отримав Шевченківську премію у 2022 році), теж свобода творчості, ця обкладинка — повністю її бачення. Люстра в центрі — це відсилка до фільму «Ангел-винищувач» Бунюеля, там герої теж не можуть вийти з замкненого простору.
Дінара: Обкладинку мені намалювала професійна ілюстраторка, моя подруга Анна Глот. Перед початком роботи вона прочитала рукопис, і потім ми разом довго працювали над концепцією, кольорами та сенсами. У результаті маємо обкладинку, форзаци та стікерпак. Без перебільшень книжка вийшла неймовірно гарною! Всі, то беруть її в руки, кажуть мені про це.
Лілія: Оскільки це дилогія, я одразу мала ідею двох обкладинок, які б перегукувались. Дякую Альоні Лебедєвій за прекрасне втілення задуму.
Rene: Одного дня гортала свою галерею й натрапила на фото, яке зробила в поході на гору Кукол (осінній ліс) — і все! Зрозуміла, що це воно. Так, як у книзі саме осінній, філософський, містичний вайб.
Frankie: Я завжди знала, що +- хоче бачити на обкладинці: вікторіанський будинок і силует юнака, червоно-чорна колірна палітра. Підібрала референси, створила дуже детальний бриф. Сама працюю у book cover design company, тому багато знаю, як працювати з дизайнерами, щоб полегшити їм роботу. Моя обкладинку мрії створив неймовірний Стас Карпушин, мій колега і давній знайомий.
6. Топ 3 маркетинг-речі, що працюють у самвидаві для тебе
Андрій: Я не дуже сильний в цьому 🙃
Дінара: Поки що не маю, що сказати, тільки починаю рекламувати свою книгу. Думаю, найкраще тут працює «сарафанне радіо» та відгуки блогерів, яким довіряють підписники.
Лілія: Не робіть так, але я маю це сказати: ниття — це топ один. Але я робила це не спеціально, а від душевного болю 😅 Більше не практикую. Краще — відгуки читачів, розповіді про маленькі успішні кроки в написанні другої книги, візуал, тобто фото та відео книги там і тут.
Rene: Правильно налаштований таргет (приваблива реклама), відгуки читачів, ну і цікава книга — без цього ніяк.
Frankie: Смішні Instagram Reels на тему книг і письменництва. Неочевидне — бути собою і щиро спілкуватися у Threads. Регулярне і постійне створення контенту.
7. Що обереш у майбутньому: самвидав чи видавництво?
Андрій: Хотілось би попрацювати з видавництвом. Інший рівень, більше можливостей для просування. Або виводити свій самвидав на кращий рівень — як крафтове мінівидавництво.
Дінара: Не знаю, майбутнє таке бентежне.
Лілія: Видавництво. Мені не потрібен прибуток від книги. Аби були читачі та не було збитків. Самвидав поки не справляється.
Rene: У майбутньому — англійський Amazon. Можливо, і у видавництво подам нові рукописи, бо, повторюся, самостійно себе просувати дуже важко. Хочеться бути просто письменником, жити в лісі або подорожувати й писати книги, а не маркетологом, менеджером тощо.
Frankie: Все 😁 І видавництва, і самвидав, зокрема й англійський Amazon.
8. Як ставишся до критики? Маєш якусь пораду для інших письменників?
Андрій: Дуже болісно сприймаю критику, бо в моїх текстах багато особистого, тому враження, що критикують не книжку, а мене. Інколи завдяки критиці й усвідомленню її, автор може зробити квантовий стрибок вперед. Потім настає етап, коли тобі не потрібна критика, потрібні лестощі та позитивні відгуки, бо ти цього заслуговуєш.
Дінара: Критика буде, бо смаки у людей різні і самі люди різні, будьте до цього готові. Порада: якщо вас дуже засмучують негативні відгуки, йдіть на Goodreads і почитайте відгуки на відомі твори, шедеври світової літератури. Завжди знайдуться ті, кому не сподобалися п’єси Шекспіра, наприклад, або вірші Шевченка.
Лілія: Абсолютно позитивно, доки критикують книгу, а не мене. Сприймайте критику як безкоштовний трамплін для покращень, а не образу.
Rene: Якщо відгук аргументований, то нормально, не всім може подобатися моя книга. Але якщо людина неуважно читала, нічого не зрозуміла і каже, що сюжету нема, коли текст максимально продуманий, то тоді відчуваю образу за свій твір. «Якщо ви впевнені в тому, що ваша книга несе, то жоден негативний відгук не може вас зламати».
Frankie: Не скажу, що геть легко і байдуже сприймаю негативні відгуки. Врешті-решт всі ми люди. Перші пару хвилин можу посумувати, а далі нормально. У всіх різні смаки. Я сама читаю дуже багато, ставлю різні оцінки, але розумію, що це не тому, що книга погана, просто вона не резонує з моїми емоціями й життєвим досвідом. Щодо порад — більше можна почитати в моєму дописі про відгуки.
9. Яких інді-авторів можеш рекомендувати?
Андрій: Не настільки обізнаний в цій темі. Елементарно ці книжки треба купляти, а такої змоги нема.
Дінара: Художницю та письменницю з Дніпра, її псевдонім Феліс Маргарита. Вона написала гумористичну книжку про свої невдалі романтичні пригоди під назвою «Бля, шось не так!» Василису під псевдонімом Frankie Speaking. Книжку цієї авторки «Скелет у шафі» я буду читати восени, думаю, це чудова книжка, щоб прожити настрій Геловіну.
Лілія: Рін Воарг, Ді Кіара, Frankie Speaking, Галіція Мідвест.
Rene: На жаль, рідко трапляються книги самвидаву жанру езотерики, психології, снів, самопізнання, містики й міфології (які б мене зацікавили). Тому я сама такі пишу) З тих, що читала останніми саме українського самвидаву — Анна Котляревська (українська авторка). У неї є міфологічна книга «Навіть диявол заслуговує на кохання» — мені сподобалася!
Frankie: Крім авторів в цьому пості? Дуже мені подобається Ірина Кацімон.
10. Де пишеш свої твори?
Андрій: Google Docs. Зручно, комфортно.
Дінара: Google Docs, також роблю нотатки у блокноті. Для мудбордів дуже рекомендую Milanote.
Лілія: Word online, нотатки, голосові повідомлення самій собі, якщо ідея вигулькне десь у незручному для письма місці та часі.
Rene: Якщо це ніч, і ідея раптово спала на думку, яку на ранок точно забудеш, якщо не запишеш, то це нотатки у Viber чи Telegram. А так — у звичайному Word.
Frankie: Google Docs. Іноді нотатки на телефоні.
11. Улюблена цитата з вашої книги
Андрій: У «Здається, дощ» є сцена, коли починається дощ. Головний герой робить хатку з долонь над головною героїнею. Вона питає: «Що це?» Він каже: «Парасолька». Цей момент мені подобається. А з «Пекельному щоденника» часто згадую останнє речення. Вибачте, не можу сказати, типу спойлер.
Дінара: «Тітонька Іва вірила, що будь-яку мрію можна втілити в життя, якщо маєш добру освіту. Бабуся Фаріде вірила, що успіху в житті можна досягти, якщо вдало вийдеш заміж».
Лілія: «Мені не пощастило бути мною».
«Хто жартує жартики, той цілується з моїми ліктями!»
«Жіночі розмови часом не знають милосердя».
Rene: Тут важко відповісти, бо їх безліч! Але одна з актуальних: «Ніхто не готовий прийняти свободу! І тільки одиниці не втрачають розум!»
Але моя гордість — це вірші, які вписані в сюжет:
Щасливим настане той день, як прийде зимова пора.
Навіки ми в танець підемо, як мертва буде земля.
Забудь ти про все, що було, немає назад вороття.
Реквієм пролунав, мій дарунок — це вічне життя.
Frankie: «– Бачу, ти не встиг прочитати всі бажані книги за життя, тому вирішив повстати з мертвих, – з вуст Натаніеля зірвався короткий смішок».
«– Знаєш вислів «Боятися потрібно живих, а не мертвих»? Ми з мамою та Олівією переконалися в цьому на сто відсотків. Тож привиди, чудовиська у шафі, інопланетяни, хороші росіяни та інші нереальні істоти нас не лякають».
12. Три речі, які обов’язково біля тебе, коли пишеш?
Андрій: Ні, нема таких речей. Навіть думок нема. Перед тим як сісти писати, їх ще треба зібрати в голові.
Дінара: Кава, ароматична свічка, відкрита вкладка Google. Ще має бути кішка, але вона сама обирає, де їй бути — біля мене чи пішла б я нафіг.
Лілія: Навушники, ноутбук і… а їх лиш дві.
Rene: Кіт, ще один кіт і кава 😌
Frankie: Навушники, вода, ноутбук. Чогось неймовірного немає.
13. Якби ваші герої створили чат у Telegram, як би він називався?
Андрій: Що тут, в біса, відбувається?
Дінара: Називати чати не моя сильна сторона, не знаю.
Лілія: Богиня просторів і смертні піддані (чат створював Саюліс).
Rene: Ну, звісно, «МАРЕВО». Це ж світ, у якому вони живуть 😉
Frankie: О, в них же справді був чат в книзі — «Ghostbusters». Версія Луцика про психлікарню мені теж подобається 😁
14. Якби твоя книга ожила, який саундтрек би грав у трейлері?
Андрій: «Здається, дощ» — інструментальна музика, піаніно, ембієнт. «Пекельний щоденник» — щось експериментальне, з шумом, голоси людей, що доносяться з іншого світу.
Дінара: Поєднання норвезького року, хітів Лани Дель Рей, Тейлор Свіфт та арабського уду.
Лілія: Radioactive — Imagine Dragons.
Rene: Muse — Undisclosed Desires. Неймовірна пісня про пристрасть, таємні бажання і внутрішніх демонів.
Frankie: Voices — Motionless In White.
15. Над чим працюєш зараз?
Андрій: Над новим романом. Два попередні написані у 2015 році. Хочеться вже щось нове. Я планую здивувати читачів.
Дінара: Історія про відьом, які живуть у закритому поселені, дія відбувається вже в Україні.
Лілія: Над другою частиною дилогії. Якщо основний мотив першої «звичайним бути окей», то основний мотив другої — «змінюватися та вирізнятися теж окей» 😉
Rene: Продовження книги «У МАРЕві. Я бачу його душу. Частина 2». І ще над одним романом — екологічно-міфологічним 😊
Frankie: Продовження «Скелета у шафі». Ще фентезі для дорослих, з частково фольклорними мотивами. Ще є порнушка. І ідеї для іншого фентезі.
Ось і закінчилася перша серія нашого самвидавського серіалу 🖥 Сподіваюся, було цікаво! Буду вдячна за лайки, коментарі та поширення.
Якщо у вас є питання до інді-авторів, пишіть — я поставлю їх наступним учасникам 😉
Коментарі